Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі № 824/1059/17-а зазначив, що індексація заробітної плати є мінімальною державною гарантією в оплаті праці, за недотримання якої юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (абзац 4 частини другої статті 265 КЗпП України).

КАС ВС підтвердив, таким чином, правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2018 року у справі № 816/2325/16, від 19 вересня 2019 року у справі № 813/2406/18, від 08 квітня 2020 року у справі № 804/3591/17, від 23 квітня 2020 року у справі № 816/1728/16, від 10 червня 2020 року у справі № 813/4341/16 та від 06 жовтня 2020 року у справі № 489/5032/16-а.

Додатково колегія суддів вказала на те, що така відповідальність встановлена за кожного працівника щодо якого скоєно порушення.

Поряд з цим, надані ТОВ до суду заяви вказаних працівників, в яких вони просили директора товариства видати відпускні разом із авансом або разом із заробітною платою, і на яких міститься відмітка «не заперечую» з підписом, не є належними та допустимими доказами, оскільки такі заяви були відсутні під час проведення перевірки контролюючим органом, що підтверджується актом перевірки.

Обставини справи

ТОВ звернулось до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Чернівецькій області, в якому просило скасувати постанови про накладення штрафу.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 31 січня 2018 року позов задоволено повністю.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані постанови, якими на підставі підпункту 54 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96, частини другої пункту 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509, абзацу 4 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України на ТОВ накладено штраф у розмірі 640 000 грн та 3 200 грн, прийняті з порушенням норм чинного законодавства, а тому є протиправними та незаконними.

Так, суд виходив з того, що угодою між роботодавцем та працівником можуть бути визначені інші, ніж ті, що наведенні в частині четвертій статті 115 Кодексу законів про працю України, строки виплати заробітної плати працівникам за час відпустки. За таких обставин, оскільки наявні заяви працівників про виплату відпускних разом із заробітною платою або авансом, то відсутні порушення позивачем строків виплати заробітної плати працівникам, яким надавалась відпустка.

Також задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ні частиною першою статті 12 Закону України «Про оплату праці», ні Кодексом законів про працю України чітко не визначено, що нарахування та виплата індексації заробітної плати є саме мінімальними державними гарантіями, тому відповідачем помилково застосовано до позивача санкції, передбачені абзацом 4 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України, за порушення вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 щодо Порядку проведення індексації грошових доходів населення та статті 33 Закону України «Про оплату праці» в частині не нарахування та не виплати індексації заробітної плати за 2015-2016 року та червень-жовтень 2017 року.

Крім цього, ні Законом України «Про індексацію грошових доходів населення», ні Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, ні статтею 33 Закону України «Про оплату праці» не передбачено, що за не нарахування та не виплату індексації заробітної плати юридична особа притягується до відповідальності саме відповідно до абзацу 4 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2018 року рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 31 січня 2018 року скасовано, прийнято нове про відмову у задоволенні позову повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ТОВ виплата заробітної плати за час щорічних відпусток проводилась у дні виплати заробітної плати, а не за три дні до початку відпустки, що є порушення норм чинного законодавства. Також, не нарахування позивачем індексації заробітної плати за 2015-2016 роки та червень, жовтень місяці 2017 року є недодержанням мінімальних гарантій в оплаті праці, що є також порушенням норм Закону.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, 18 червня 2018 року ТОВ звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Раніше Об’єднана палата Касаційного господарського суду сформулювала позицію щодо нарахування та сплати боржником інфляційних втрат за неповний місяць.

 Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.