14 листопада 2023
14

Зразки договорів про конфіденційність:

 

Дуже часто при прийомі на роботу адміністрація підприємства, організації, установи (надалі – підприємство) наполягає на підписанні працівниками зобов’язання про нерозголошення інформації, що становить комерційну таємницю. Слід зауважити, що попередньо працівник обов’язково повинен бути під підпис ознайомлений з переліком такої інформації. Адже якщо йому не відомо про те, які відомості належать до комерційної таємниці, то, відповідно, він не несе відповідальності за їх розголошення.

Відомості комерційного характеру є комерційною таємницею чи конфіденційною інформацією лише у тому разі, якщо це документально підтверджено відповідним волевиявленням їх власника.

Поняття комерційної таємниці

У статті 505 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК) поняття комерційної таємниці трактується як інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв’язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію.

Крім того, зміст поняття “комерційна таємниця” розкривається також у статті 36 (“Неправомірне збирання, розголошення й використання відомостей, що є комерційною таємницею”) Господарського кодексу України (надалі – ГК). На підставі цієї статті комерційною таємницею можуть бути визнані відомості, пов’язані з виробництвом, технологією, керуванням, фінансовою й іншою діяльністю суб’єкта господарювання, що не є державною таємницею, розголошення яких може завдати шкоди інтересам суб’єкта господарювання.

Стаття  420 ЦК і стаття 155 ГК відносять комерційну таємницю до об’єктів прав інтелектуальної власності, охоронюваних відповідно до актів чинного законодавства. Відповідно майнові права інтелектуальної власності на комерційну таємницю належать особі, яка правомірно визнала інформацію комерційною таємницею, якщо інше не встановлено договором.

Зокрема, до майнових прав інтелектуальної власності на комерційну таємницю належать:

– право на використання комерційної таємниці;

– виключне право дозволяти використання комерційної таємниці; – виключне право перешкоджати неправомірному розголошенню, збиранню або використанню комерційної таємниці;

– інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом (стаття 506 ЦК).

У свою чергу, стаття 162 ГК визначає, що суб’єкт господарювання, який є власником технічної, організаційної або іншої комерційної інформації, має право на захист від незаконного використання цієї інформації третіми особами за умов, що ця інформація має комерційну цінність у зв’язку з тим, що вона невідома третім особам і до неї немає вільного доступу інших осіб на законних підставах, а власник інформації вживає належних заходів до охорони її конфіденційності. Строк правової охорони комерційної таємниці обмежується в часі.

Отже, можна з впевненістю сказати, що склад та обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, порядок їх захисту визначаються самостійно її власником або керівником підприємства з дотриманням вимог чинного законодавства.

Підприємство має право розпоряджатися такою інформацією на власний розсуд і здійснювати щодо неї будь-які законні дії, не порушуючи при цьому права третіх осіб.

Крім того, підприємство як власник відомостей, які є комерційною таємницею, має право призначати особу (осіб), яка буде володіти, користуватися і розпоряджатися такою інформацією, визначати правила обробки інформації та доступу до неї, а також встановлювати інші умови щодо комерційної таємниці.

Але, слід зазначити, що не будь-якій інформації підприємство може надати статус комерційної таємниці, обмеживши таким чином доступ до неї третіх осіб і, перш за все, контролюючих державних органів.

Про це йдеться у частині другій статті 505 ЦК, якою визначено перелік відомостей, що становлять комерційну таємницю. Зокрема, нею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.

Також зазначені відомості можуть бути визнані такими, що становлять його комерційну таємницю, фізичною особою-підприємцем, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи.

Склад та обсяг відомостей, які становлять комерційну таємницю підприємства, визначаються з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 09.08.93  № 611 “Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці” (надалі — Постанова № 611).

Усі види інформації, які можуть вважатися комерційною таємницею, умовно можна розділити на дві групи: технічна інформація і комерційна інформація.

До першої групи належать: незапатентовані науково-технічні розробки, бази даних та інші комп’ютерні програми, створені підприємством, усі види “ноу-хау”, технічні проекти, промислові зразки, незапатентовані товарні знаки тощо.

Слід мати на увазі, що об’єкти інтелектуальної власності, щодо яких отримано патенти або авторські свідоцтва, до складу комерційної таємниці зараховувати нема сенсу, оскільки подібні об’єкти охороняються відповідними законами України, зокрема:
– від 15.12.93 № 3687 “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” (надалі – Закон № 3687);
– від 23.12.93 № 3792 “Про авторське право і суміжні права” (надалі – Закон № 3792);
– від 15.12.93 №3688 “Про охорону прав на промислові зразки” (надалі – Закон № 3688);
– від 15.12.93 № 3689 “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” (надалі – Закон № 3689).

До другої групи віднесено умови контрактів, дані про постачальників і покупців, інформація про переговори, маркетингові дослідження, дані про розрахунок відпускних цін, розміри знижок тощо.

Таким чином, з зазначеного вище можна виділити сукупність ознак, необхідних для кваліфікації інформації як комерційної таємниці:

– вона не є державною таємницею;

– має безпосереднє відношення до статутної діяльності підприємства;

– її розголошення може заподіяти підприємству істотний матеріальний збиток;

– на підприємстві діє адекватна система заходів по її захисту.

Порядок юридичного закріплення права підприємства на комерційну таємницю й її захист

Підприємству перш, ніж скористатися своїми правами на комерційну таємницю, необхідно юридично правильно їх оформити.

Для чого підприємством в установленому порядку вносяться відповідні положення до установчого договору, статуту, а також у ряд локальних організаційних (регламентуючих) документів, зокрема, колективний договір (угоду), правила внутрішнього трудового розпорядку.

Керуючись цими документами видаються інші локальні документи,  в яких конкретизуються питання комерційної таємниці й її захисту, наприклад:

– положення про комерційну таємницю підприємства;

– інструкція про порядок віднесення інформації до комерційної таємниці підприємства;

– перелік відомостей, які складають комерційну таємницю підприємства;

– зобов’язання про нерозголошення комерційної таємниці працівниками підприємства тощо.

Основні положення, котрі повинні міститися в установчих й основних локальних організаційних (регламентуючих) документах:

Установчий договір

З посиланнями на статті 505, 506 ЦК, статті 36, 135, 155, 162 ГК у договорі, необхідно сформулювати положення про те, що підприємство має право класифікувати приналежну йому інформацію як комерційну таємницю, визначати її склад, обсяг і порядок захисту. А також указати на зобов’язання підприємства по захисту конфіденційної інформації, пов’язаної з його фінансово-господарською діяльністю.

Крім того, необхідно визначити посадову особу, якою встановлюється порядок захисту конфіденційної інформації. Як правило, ці функції виконує власник або керівник підприємства. А також, яка посадова особа буде здійснювати контроль за дотриманням установленого на підприємстві порядку захисту комерційної таємниці.

В установчому договорі доцільно також зафіксувати право підприємства не виконувати вимоги посадових осіб державних контролюючих і правоохоронних органів, а також інших органів державного управління при відсутності в них законних повноважень на ознайомлення з такою категорією інформації.

Іноді внесок у статутний капітал одного з учасників є об’єктом інтелектуальної власності, розцінюваним ним як комерційна таємниця. У цих випадках в установчому договорі потрібно визначити порядок доступу до цієї інформації інших засновників.

Статут підприємства

Основні положення щодо комерційної таємниці, які містяться в установчому договорі необхідно також вказати у розділі статуту “Права й обов’язки підприємства”.

Колективний договір

Заходи щодо захисту комерційної таємниці забезпечують безпеку й стабільність функціонування підприємства в цілому, тому в них повинні бути зацікавлені всі члени трудового колективу.

Відповідно до статті 2 Закону України від 01.07.93 № 3356 “Про колективні договори й угоди” (надалі – Закон № 3356) колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають право юридичної особи.

Договір укладається між роботодавцем з однієї сторони і одним або кількома профспілковими органами, а у разі відсутності таких органів – представниками працівників, обраними і уповноваженими трудовим колективом (надалі – трудовий колектив) з іншої сторони  (стаття 3 Закону № 3356).

Укладанню колективного договору передують колективні переговори, у ході яких сторони зобов’язані надавати учасникам переговорів всю необхідну інформацію щодо змісту колективного договору. Учасники переговорів не мають права розголошувати дані, що є державною або комерційною таємницею, і підписують відповідні зобов’язання (стаття 10 Закону № 3356), в яких треба передбачити взаємні зобов’язання адміністрації підприємства й трудового колективу по захисту комерційної таємниці.
Наприклад: “З метою запобігання витоку інформації, яка становить комерційну таємницю, що може нанести підприємству значний матеріальний (нематеріальний) збиток, адміністрація підприємства зобов’язується впровадити систему заходів щодо її захисту. Члени трудового колективу, зі свого боку, зобов’язуються виконувати встановлений на підприємстві порядок захисту комерційної таємниці”.

У договорі доцільно також сформулювати зобов’язання адміністрації підприємства проводити періодично заняття із працівниками, допущеними до конфіденційної інформації, забезпечувати їх необхідними методичними матеріалами, інформацією з питань захисту комерційної таємниці.

У договорі можна визначити відповідальність працівників за порушення порядку роботи з інформацією, що становить комерційну таємницю. Наприклад: у встановленому чинним законодавством порядку – позбавлення премії, відсторонення від роботи з такою інформацією, перенесення часу щорічної основної відпустки, застосування дисциплінарних стягнень, передбачених статтею 147 Кодексу законів України про працю (надалі – КЗпП) тощо.

На практиці процес прийняття колективного договору, що містить положення про захист комерційної таємниці проходить не завжди гладко, особливо в наукових колективах. Тому його обговоренню й укладанню повинна передувати велика робота з роз’яснення важливості захисту комерційної таємниці для всіх членів трудового колективу.

Правила внутрішнього трудового розпорядку підприємства

У Правилах внутрішнього трудового розпорядку підприємства конкретизуються обов’язки адміністрації й трудового колективу з питань захисту комерційної таємниці.

Наприклад, обов’язки адміністрації можуть бути сформульовані таким чином:

– при прийомі на роботу на посади, пов’язані з комерційною таємницею, або переведенні/переміщенні на іншу посаду, інструктувати працівників з питань дотримання встановленого порядку її захисту та знайомити під підпис із усіма локальними документами, що стосуються цього питання. Допуск до комерційної таємниці оформляти письмовою підпискою працівника про її нерозголошення;

– створити необхідні умови для виконання працівниками встановленого на підприємстві порядку захисту комерційної таємниці;

– впровадити комплекс організаційних, економічних, інженерно-технічних і виховно-профілактичних заходів, спрямованих на попередження витоку конфіденційної комерційної інформації;

– обов’язково включати в посадові інструкції працівників, що мають допуск до комерційної таємниці, вимоги про її нерозголошення;

– контролювати виконання працівниками підприємства встановленого порядку захисту комерційної таємниці;

– притягати до дисциплінарної відповідальності порушників порядку захисту комерційної таємниці підприємства, керуючись статтею 147 КЗпП.

Обов’язки працівників можна викласти в наступній редакції:

– строго дотримувати вимог установленого на підприємстві порядку захисту комерційної таємниці;

– дбайливо ставитися до носіїв інформації, що містять комерційну таємницю (документам, рукописам, кресленням, дискетам тощо).

Джерело