При оскарженні податкового повідомлення-рішення платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність такого рішення.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справи щодо податків, зборів та інших обов’язкових платежів Касаційного адміністративного суду у справі № 520/8836/18.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що фізична особа-підприємець звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання по податку на додану вартість (ПДВ) на загальну суму 762 065,00 грн, у т. ч. сума податкового зобов’язання – 609 652,00 грн, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) – 152 413,00 грн.

Позивач обґрунтовував позовні вимоги тим, що при призначенні та проведенні перевірки контролюючим органом були допущені порушення норм пункту 42.4 статті 42, підпункту 71.1.2 пункту 75.1 статті 75, статті 78 Податкового кодексу України, оскільки в наказі про проведення перевірки не вказано підставу для цього; з наказом, а також інформацією про дату початку та місце проведення перевірки був ознайомлений лише на початку перевірки; вид перевірки, вказаний у наказі (документальна позапланова виїзна) не відповідав фактичному характеру перевірки, яка була проведена за місцезнаходженням контролюючого органу, у зв’язку з чим, наслідки такої перевірки позивач вважав протиправними та незаконними.

Також, обґрунтовуючи позов, посилався на те, що у 2016 році був платником єдиного податку третьої групи, отримання ним у зазначеному році доходу в розмірі 9967128,43 грн, стало підставою для його переходу з 01.01. 2017 на загальну систему оподаткування, але вказане не зобов’язувало його одночасно зареєструватися платником ПДВ, вважав, що вимоги пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України поширюються на нього починаючи саме з 01.01.2017.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду, позов задоволено,  оскаржуване податкове повідомлення-рішення визнано протиправним та скасовано.

Висновок Верховного Суду

Судді ВС підкреслили, що у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред’явлення  оформлених відповідно до вимог Податкового кодексу України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).

Також ВС зазначив, що обов’язковою передумовою здійснення документальної позапланової перевірки є направлення платнику податків запиту про надання пояснень та їх документального підтвердження.

Виявлені факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями.

Оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки,- переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

ВС, погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що призначення та проведення перевірки контролюючим органом здійснено з порушенням пп. 78.1.1 п.78.1. ст. 78 Податкового кодексу України, оскільки на письмовий запит контролюючого органу позивачем були надані пояснення та їх документальні підтвердження в строк, передбачений вищезазначеною нормою, проте відповідачем не було надано доказів того, що ним проводилась будь-яка оцінка та наліз наданих позивачем пояснень та їх документального підтвердження, і за їх результатами, контролюючий орган дійшов висновку, що такі пояснення та документи не усувають сумніви щодо можливих порушень допущених підприємцем.

Суди також правильно дійшли висновку і про порушення відповідачем абз. 5 пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, оскільки фактично перевірку позивача було проведено не за його місцезнаходженням, а в приміщенні контролюючого органу, що фактично свідчить про проведення невиїзної перевірки.

Враховуючи обставини справи Верховний Суд залишив рішення суду першої та апеляційної інстанції без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала про відсутність в акті перевірки деталізації обставин податкового правопорушення.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.