6

 

Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.

Відповідне положення міститься у постанові КЦС ВС від 18 листопада 2020 року у справі № 691/262/15-ц.

 

Обставини справи

Позивачка звернулася до суду з позовом до свого чоловіка про поділ майна, набутого під час шлюбу. Чоловік зазначав, що дружина склала розписку, у якій зазначала, що меблі, техніка та автомобіль належатимуть їй, а щодо іншого майна, у тому числі домоволодіння вона претензій не має.

Потім дружина надіслала чоловіку повідомлення про те, що вказані розписки були написані нею під фізичним і моральним тиском з боку відповідача, не відповідають її вільному волевиявленню і порушують її законні права та інтереси.

 

Позиція ВС

ВС зазначив, що доводи касаційної скарги про те, що сторони дійшли згоди щодо поділу майна, що підтверджується складеними позивачкою розписками про відсутність у неї претензій до домоволодіння, не можуть бути підставою для скасування постанови апеляційного суду.

Так, частиною першою статті 64 СК передбачено, що дружина та чоловік мають право на укладення між собою усіх договорів, які не заборонені законом, як щодо майна, що є їхньою особистою приватною власністю, так і щодо майна, яке є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі статтею 69 СК дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.

Оскільки сторони нотаріально посвідченого договору про поділ нерухомого майна чи виділу рухомого майна, яке є об’єктом права спільної сумісної власності, не укладали, суд апеляційної інстанцій правильно виходив із відсутності досягнутої між сторонами згоди, яка б відповідала вимогам частини другої статті 69 СК, у зв’язку із чим обґрунтовано відмовив у задоволенні зустрічного позову. При цьому суд правильно зазначив, що складені позивачкою розписки не є договором щодо майна, яке є об’єктом права спільної сумісної власності, у розумінні статей 202, 626, 627 ЦК та статті 69 СК.

 

Бізнес ЛігаЗакон