Недотримання телерадіокомпанією вимог статті 12 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», зокрема, наявність у структурі товариства власників на всіх рівнях ланцюгу володіння корпоративними правами фізичної та юридичної особи, які зареєстровані в офшорних зонах, є підставою для відмови у продовженні строку дії ліцензії на мовлення.

До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглянувши у касаційному порядку адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про визнання протиправним та скасування рішення.

Суть цієї справи полягає у тому, що телерадіокомпанія звернулась до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення із заявою про продовження строку дії ліцензії на мовлення, однак отримала відповідь про низку недоліків у поданих документах, що унеможливлюють розгляд її заяви про продовження строку дії ліцензії на мовлення та які необхідно усунути. Так, зокрема, зазначалось про необхідність доопрацювати фінансово-інвестиційні зобов’язання; вказати кінцевого бенефіціара та надати структуру власності. У подальшому позивачем подано додаткові документи, за результатом розгляду яких Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення прийнято рішення про відмову у продовженні строку дії ліцензії на мовлення.

Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, товариство звернулось з позовом до суду та в обґрунтування позовних вимог зазначило, що в оскаржуваному рішенні не наведено конкретних норм закону, що надавали б право Нацраді самостійно приймати рішення про відмову в продовженні строку дії ліцензії.

Рішенням суду першої інстанції адміністративний позов задоволено. Суд виходив з того, що засновник і кінцевий бенефіціар позивача на момент прийняття відповідачем оскаржуваного рішення відповідали вимогам статті 12 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», а тому на момент прийняття відповідачем оскаржуваного рішення у позивача був повний пакет документів відповідно до запиту відповідача та норм чинного законодавства, необхідний для продовження строку дії ліцензії.

Водночас постановою суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу Нацради задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Задовольняючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення відповідає положенням чинного законодавства, оскільки в ньому зазначено правові підстави для відмови в продовженні строку дії ліцензії позивачу.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду погодився з такими висновками суду апеляційної інстанції, залишив касаційну скаргу телерадіокомпанії без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції – без змін.

Суд касаційної інстанції врахував, що відповідно до пункту «в» частини сьомої статті 33 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» однією з підстав відмови у продовженні строку дії ліцензії є невідповідність ліцензіата вимогам, наведеним у частині другій статті 12 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», зокрема, якщо засновник або учасник суб’єкта інформаційної діяльності є фізичною або юридичною особою, зареєстрованою в офшорних зонах, перелік яких затверджений Кабінетом Міністрів України, а також особою без громадянства.

Оскільки судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що контролерами та відповідно власниками опосередкованої істотної участі телерадіокомпанії є фізична та юридична особа, які зареєстровані відповідно в Белізі та на Британських Віргінських островах, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 року № 143-р «Про перелік офшорних зон» віднесені до офшорних зон, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду погодилась з висновками суду апеляційної інстанції про те, що рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про відмову позивачу у продовженні строку дії ліцензії на мовлення є правомірним.

На цій підставі Верховним Судом сформульовано правовий висновок, відповідно до якого положення Закону України «Про телебачення і радіомовлення» чітко встановлюють заборону діяльності телерадіокомпаній засновником (співзасновниками), власником (співвласниками) якої є нерезидент (нерезиденти), в тому числі, які є власниками опосередкованої істотної участі суб’єкта інформаційної діяльності, що зареєстровані в одній з офшорних зон, перелік яких визначений Кабінетом Міністрів України. При цьому, метою запровадження відповідного обмеження є забезпечення прозорості структури телерадіокомпанії, недопущення контролю з боку фізичних чи юридичних фірм телерадіокомпанії, які передбачені статтею 12 цього Закону, в тому числі через компанії зареєстровані в офшорних зонах, контроль щодо яких з боку регулятора в частині прозорості структури є утрудненим у силу забезпечення конфіденційності інформації таких компаній.

Постанова Верховного Суду від 9 грудня 2020 року у справі № 826/12937/17 (адміністративне провадження № К/9901/51137/18) – за посиланням.

 Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути у курсі найважливіших подій.