Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув справу № 732/833/17 та встановив, що висновок медичного огляду, про визнання якого протиправним заявлено вимогу, не породжує для позивача будь-яких прав чи обов’язків.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Позивач вважає дії лікаря щодо складання даного висновку протиправними, оскільки лікар не має відповідної підготовки та склав висновок, який не відповідає Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Постановою Городянського районного суду Чернігівської області, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Висновок Верховного Суду

ВС зауважив, що визначальним для розуміння спору як адміністративно-правового є не тільки участь суб’єкта владних повноважень, але й характер відповідного спору та його наслідки для суб’єкта спірних правовідносин. Спір набуває ознак публічно-правового за умов здійснення органом публічної влади та/або їх посадовими особами у цих відносинах владних управлінських функцій.

Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність суб’єкта владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.

Конституційний Суд України у Рішенні 14 грудня 2011 року у справі № 1-29/2011 визначив підґрунтя розмежування публічно-правових спорів між судами адміністративної та кримінальної юрисдикцій. У п. 4.2 цього Рішення Конституційний Суд України дійшов висновку, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб’єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

ВС зауважив, що право на звернення до суду не є абсолютним, а здійснюється на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожен із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур, та осіб, котрі вправі ініціювати їх вирішення. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу та самі по собі не є порушенням прав на справедливий судовий розгляд та ефективний засіб юридичного захисту, гарантованих ст. 6, 13 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод.

Відтак, з метою належного звернення за судовим захистом, особа на момент звернення до суду повинна обґрунтувати існування його порушеного права або законного інтересу.

ВС підкреслив, що предметом спору у цій справі є правомірність висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Проте, ВС зазначив, що сам по собі висновок медичного огляду, про визнання якого протиправним заявлено вимогу, не породжує для позивача будь-яких прав чи обов’язків.

Такий висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом стану, алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, на думку колегії суддів, підлягає врахуванню як доказ саме у справі про притягнення особи до відповідальності.

Беручи до уваги наведене, ВС вважає, що оскаржуваний у цій справі висновок не породжує для позивача права на захист, тобто права на звернення до суду з цим позовом.

При цьому, Суд зауважив, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Верховний Суд скасував постанову Городянського районного суду Чернігівської області та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду і закрив провадження в адміністративній справі.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, про захист авторських прав на фотографію.

 Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.